Аварії вентиляторів у системах шахтної й промислової вентиляції є серйозним фактором ризику, оскільки безперервний повітрообмін напряму пов’язаний із безпекою людей і стабільністю технологічних процесів. Під терміном «аварії вентиляторів» розуміють раптові відмови агрегатів, руйнування робочих коліс, підшипникових вузлів, електродвигунів або несучих конструкцій, що призводять до різкого зниження продуктивності чи повної зупинки вентиляції на окремих ділянках.
Основними причинами аварій вентиляторів є перевищення розрахункових режимів роботи, тривала експлуатація при підвищеній вібрації й розбалансуванні робочого колеса, відсутність регулярного технічного обслуговування, забруднення й перегрів підшипників, дефекти монтажу. У шахтних умовах додатковими факторами є підвищена запиленість, агресивне середовище, можливі удари й вібрації від вибухових робіт, а також нестабільність електроживлення, що впливає на роботу електродвигунів.
Наслідки аварій вентиляторів можуть бути дуже небезпечними: порушення нормального повітрообміну, зростання концентрації метану, шкідливих газів і пилу, підвищення температури в підземних виробках або цехах. У крайніх випадках це створює умови для вибухів, пожеж і отруєнь, змушує призупиняти виробничі процеси та евакуювати персонал. Тому системи шахтної вентиляції, як правило, мають передбачати резервування вентиляторних агрегатів, автоматичні схеми аварійного перемикання й алгоритми безпечної зупинки робіт.
Профілактика аварій вентиляторів ґрунтується на регулярному технічному обслуговуванні, контролі вібрації, температури підшипників, струму й напруги електродвигунів. Важливу роль відіграють правильний вибір типу вентилятора й електродвигуна за умовами експлуатації, дотримання норм монтажу та балансування, а також підготовка персоналу, відповідального за експлуатацію. Систематичний аналіз причин аварій і впровадження заходів щодо їхнього попередження дозволяють підвищити надійність вентиляторного господарства та забезпечити безпечну роботу гірничих і промислових підприємств.