мережа вентиляційних повітропроводів

Мережа вентиляційних повітропроводів – це сукупність стволів, штреків, виробок, шахтних каналів і металевих або гнучких повітропроводів, через які вентилятори подають свіже повітря та відводять відпрацьовані гази. У підземних шахтах і великих промислових цехах саме конфігурація й стан вентиляційної мережі визначають, чи буде повітря доходити до всіх робочих зон у необхідній кількості та з потрібними параметрами тиску й швидкості. Неправильно спроєктована або зношена мережа призводить до великих втрат тиску, нерівномірного розподілу повітря й перевитрати енергії.

Під час проєктування мережі вентиляційних повітропроводів визначають розміщення головних і місцевих вентиляторів, напрямки руху потоків, діаметри та довжину повітропроводів, кількість розгалужень і поворотів. Розрахунок виконується з урахуванням втрат тиску на терті в стінках, місцевих опорів, опору органів регулювання та з’єднань. У шахтній вентиляції особливу увагу приділяють герметичності перемичок, дверей, вентиляційних шлюзів, оскільки підсоси повітря зміщують баланс тиску та знижують ефективність роботи вентиляторів.

Якісно спроєктована мережа вентиляційних повітропроводів дозволяє рівномірно розподіляти повітря між окремими виробками, ділянками й очисними вибоями. Для цього застосовують регулювальні пристрої – заслінки, балансувальні клапани, регулювальні перемички – які дають змогу змінювати опір окремих гілок і підтримувати задані витрати повітря. У промислових цехах аналогічні принципи використовують для постачання повітря до робочих зон, технологічних агрегатів і систем пиловидалення.

Ефективна експлуатація мережі вентиляційних повітропроводів передбачає регулярні огляди стану повітропроводів, кріплень та герметизації з’єднань. Необхідно своєчасно усувати пошкодження, деформації й забруднення внутрішніх поверхонь, які збільшують опір. Вимірювання витрати й тиску в контрольних точках допомагає оцінювати реальний стан мережі, коригувати налаштування регулювальних органів і виявляти вузли з надмірними втратами. Такий підхід забезпечує стійку роботу шахтної та промислової вентиляції, підвищує безпеку й енергоефективність вентиляторних систем.