Повітрообмін у підземних виробках — це процес оновлення шахтної атмосфери шляхом подачі свіжого повітря та відведення відпрацьованого повітря з робочих зон. Його основна мета — підтримати безпечні концентрації газів і пилу, забезпечити достатній вміст кисню, зменшити теплове навантаження та створити прийнятні умови для працівників і роботи обладнання.
Ефективність повітрообміну визначається поєднанням двох факторів: витрати повітря (скільки повітря подається) та організації потоків (куди саме воно рухається). У підземних умовах критично важливо доставити повітря до вибою і вивести забруднену атмосферу з робочої зони без застійних зон. Для цього використовують мережу виробок і вентиляційних споруд, а у тупикових виробках — місцеві вентилятори з вентиляційними рукавами або схеми локального відсмоктування.
Контроль повітрообміну включає вимірювання швидкості повітряного потоку, тиску, температури, а також складу атмосфери (гази, пил). Недостатня швидкість може призводити до накопичення газів і підвищення запиленості, а надмірна — викликати небажане піднімання пилу та дискомфорт. Тому режим провітрювання встановлюють з урахуванням характеру робіт: буріння, підриви, навантаження та транспортування, робота дизельної техніки, тепловиділення.
Практична якість повітрообміну залежить від герметичності та стану вентиляційних елементів. Витоки повітря через нещільні перемички, пошкоджені рукави, неправильно встановлені двері або регулятори різко знижують ефективність провітрювання у вибоях. Тому регулярний огляд, ремонт і підтримання вентиляційних споруд у справному стані є обов’язковими. Додатково підвищити керованість допомагає частотне регулювання вентиляторів і системи моніторингу, що реагують на зміну умов у реальному часі.
Стабільний повітрообмін у підземних виробках — це базова умова безпечних гірничих робіт. Коли витрата повітря, організація потоків і контроль атмосфери узгоджені між собою, знижується ризик загазування і запиленості, а умови праці стають прогнозованими та керованими.