Вентиляційна мережа шахти — це сукупність усіх підземних виробок, стволів, повітропроводів та вентиляційних споруд, через які рухається повітря під дією депресії, створеної вентиляторами. По суті, це «аеродинамічна схема» шахти, яка визначає, куди і в якій кількості надходить свіже повітря, як воно розподіляється між дільницями та як відводиться відпрацьована атмосфера.
Ключовими характеристиками мережі є аеродинамічний опір і втрати тиску на ділянках. Опір формується довжиною і перерізом виробок, шорсткістю стінок, наявністю поворотів, звужень, вентиляційних дверей, перемичок, регуляторів та інших елементів. Саме тому під час планування провітрювання важливо мати актуальні дані про геометрію виробок і стан вентиляційних споруд, адже навіть локальні зміни можуть вплинути на розподіл потоків у всій системі.
Розрахунок вентиляційної мережі дозволяє визначити необхідну депресію, продуктивність вентиляторів, баланс потоків і контрольні точки для моніторингу. Практична мета — забезпечити потрібні витрати повітря у робочих зонах, не допускаючи застійних зон, зворотних перетоків і «коротких шляхів», коли повітря проходить через легші канали, оминаючи вибій. Для керування потоками застосовують вентиляційні регулятори, перемички, шлюзи, а також організаційні заходи з підтримання герметичності.
Стабільність мережі залежить від її керованості. У шахтах з активним розвитком робіт мережа постійно змінюється: з’являються нові виробки, перекриваються старі, змінюється опір. Тому потрібні регулярні перевірки, а також інструменти оперативного регулювання, включно з частотним керуванням вентиляторами і системами контролю тиску та швидкості повітря. При цьому будь-яке регулювання має виконуватися так, щоб не погіршувати умови на суміжних дільницях.
Правильно організована вентиляційна мережа — основа безпечного провітрювання. Вона забезпечує прогнозований повітрообмін, підтримує контроль газів і пилу, та створює умови для стабільної роботи вентиляційних установок і безпечного виконання підземних гірничих робіт.